Військова ситуація в Курській області Росії стає все більш небезпечною для українських сил.
Спочатку українські війська просунулися в регіон, захищаючи такі райони, як російське місто Суджа (населення приблизно 5000 осіб). Сузда є стратегічно важливою для Росії, оскільки саме тут проходить газопровід Уренгой-Помари-Ужгород (також відомий як Транссибірський газопровід або Трубопровід Братства), який до кінця 2024 року транспортував природний газ із Сибіру до Європи через Україну через Словаччину.
Газовий фідер — це частина технології, яка перетворює подачу газу з так званої «магістралі подачі» (де газ транспортується під високим тиском на великі відстані) до так званої «магістралі розподілу» (де газ транспортується по менших трубах і під нижчим тиском, придатним для споживання). Однак наприкінці 2024 року Україна не продовжила контракт на постачання газу через свою територію з Росії до Словаччини та далі в Європу, і одним із способів домогтися цього був контроль над газопроводом у Суджі.
Закриття газопроводу до Ужгорода, а потім далі до Словаччини через Україну з Суджі є однією з головних проблем Словаччини в досягненні мирної угоди між Україною та Росією, яка відповідає словацьким інтересам, оскільки цей трубопровід (до його закриття) забезпечував 81% поставок словацького газу. Тому нещодавня декларація ЄС-26 про підтримку України від 6 березня 2025 року містила застереження, за наполяганням Словаччини, про те, що буде передбачено адекватне забезпечення поставок словацького газу в рамках припинення вогню або мирної угоди з Росією. Таким чином, українська окупація частини Курської області була інструментом переговорів для майбутніх мирних переговорів з Росією через вразливість газового джерела в Суджі. Стаття 12 декларації ЄС-26 передбачала:
Європейська Рада закликає Комісію, Словаччину та Україну активізувати зусилля для пошуку дієвих рішень у питанні транзиту газу, враховуючи при цьому занепокоєння Словаччини.
Проте останні події вказують на значний російський контрнаступ, спрямований на повернення окупованих Україною територій у Курській області Росії, включно з Суджою. Якщо росіяни мають стабільний контроль над газопроводом у Суджі та пов’язаною з ним інфраструктурою в окупованих Україною частинах Курська, вони мають сильнішу позицію, щоб домагатися відновлення Транссибірського трубопроводу як умови будь-якого припинення вогню.
Сучасні позиції та сили
Українські сили зберігають присутність у Курській області з моменту вторгнення понад півроку тому. Розвіддані з відкритих джерел свідчать про те, що російські війська нещодавно досягли успіхів, просунувшись до позицій, які утримують українці, і навіть просунувшись до Сумської області України, тим самим загрожуючи українським лініям постачання та збільшуючи ризик оточення.
Оцінки чисельності військ у регіоні відрізняються. Звіти свідчать, що тисячі українських військових нині діють під Курськом. Навпаки, російські сили, підкріплені північнокорейськими частинами, активно працюють над витісненням українських військ з цього району. У відкритих джерелах немає інформації про те, скільки російських і північнокорейських військ зараз беруть участь у цьому контрнаступі, але, ймовірно, вони значно перевищують чисельність українських сил в регіоні.
Маршрути оточення та виходу
Президент Росії Володимир Путін заявив, що українські війська в Курську фактично оточені, поставивши їм ультиматум: здатися або зазнати знищення. Однак президент України Володимир Зеленський спростував ці заяви, стверджуючи, що українські війська не оточені і продовжують утримувати свої позиції. Його твердження, здається, підтверджується розвідкою з відкритих джерел (див. карту вище). Однак він попередив про нове нарощування російських військ поблизу Сумської області України, що може створити додаткові загрози для українських сил.
Тривалість українських посад
Стійкість українських позицій у Курську невизначена. Нещодавні наступи Росії зменшили територію під контролем України, зменшившись з 407 квадратних кілометрів до 288,8 квадратних кілометрів протягом тижня. Це скорочення свідчить про посилення тиску на українські сили, що потенційно обмежує їхні оперативні можливості та термін перебування в регіоні.
Поводження з військовополоненими
Президент Путін запевнив, що до будь-яких українських військових, які здадуться в полон, ставитимуться гідно. Проте досвід Росії щодо поводження з військовополоненими викликає міжнародне занепокоєння, що ставить під сумнів ці запевнення.
Міжнародні відповіді
Президент США Дональд Трамп висловив стурбованість ситуацією, закликавши президента Путіна забезпечити безпеку українських військових, які можуть опинитися в оточенні під Курськом. Трамп назвав свої дискусії з Путіним «дуже хорошими та продуктивними», висловивши оптимізм щодо можливого завершення війни в Україні. Однак, враховуючи невизначеність на місцях щодо того, які саме позиції займає Україна та наскільки ці позиції стійкі, важко оцінити, наскільки високим є ризик оточення.
Переговори про припинення вогню та стратегічні наслідки
Час цих військових подій збігається з поточними дискусіями щодо можливого припинення вогню. Деякі аналітики припускають, що президент Путін, можливо, використовує ситуацію в Курську для зміцнення позицій Росії на переговорах, можливо, маючи на меті відкласти переговори по суті до досягнення більш сприятливих військових результатів і повного вигнання Збройних сил України з Курська.
Позиція адміністрації Трампа щодо застосування тиску для негайного припинення вогню залишається обережною. Виступаючи за безпеку українських солдатів, США, схоже, балансують свої дипломатичні зусилля зі складною динамікою на місцях. Є припущення, що Росія може використовувати полонених українських військових як розмінну монету в майбутніх переговорах, тактика, яка спостерігалася в попередніх конфліктах.
Висновок
Ситуація в Курській області нестабільна і складна. У той час як українські сили стикаються зі значними викликами через російське просування та потенційне оточення, офіційні заяви з Києва стверджують, що їхні війська не оточені та продовжують чинити опір. Міжнародна спільнота, особливо Сполучені Штати, уважно стежить за розвитком подій, зважуючи варіанти підтримки України, орієнтуючись у заплутаному ландшафті переговорів про припинення вогню та геополітичних стратегій і постійних змін на місцях.
Якщо, як стверджують російські збройні сили, Суджу було захоплено, то можна поставити під сумнів розумність Збройних сил України, які продовжують намагатися утримати свої позиції в Курську, оскільки вони втратили контроль над газопроводом Суджа. Натомість вони могли б відступити на оборонні позиції на території України, щоб захистити Сумську область України від російських вторгнень, в очікуванні наступного кроку в процесі переговорів про припинення вогню.