Суржик — це змішана мова, що поєднує в собі елементи української та російської мов, якою розмовляє значна частина населення України. Термін «суржик» спочатку стосувався нечистих сумішей зерна чи борошна, символізуючи його мовну гібридну природу. Хоча суржик часто розглядається як неформальна або нестандартна форма спілкування, він відображає століття мовної, соціальної та політичної взаємодії між Україною та Росією. Вона відіграла значну роль у формуванні української мовної ідентичності, особливо в часи політичних і культурних змін.
Тут ми досліджуємо походження та історичний розвиток суржику, його широке використання сьогодні та суперечки навколо нього — зокрема, у контексті війни України з Росією, яка триває.
Походження та ранній розвиток суржику
Виникнення суржику тісно пов’язане з історичними стосунками України з Росією, а також із ширшими моделями мовних контактів і двомовності.
Слово «суржик» спочатку використовувалося в сільському господарстві для позначення зернової суміші, як правило, нижчої якості. Ця метафора пізніше була застосована до мови, відображаючи те, як українська та російська були змішані разом у розмовній мові, часто з непослідовними граматичними структурами.
Мовно суржик розвинувся внаслідок зміни політичного та економічного ландшафту України. До експансії Російської імперії на українські території українська (тоді вважалася діалектом давньосхіднослов’янської) мала значний польський, білоруський і навіть тюркський вплив. Проте російський вплив різко зріс у 18-му та 19-му століттях, коли Україна поглиналася Російською імперією.
Виникненню суржику сприяло кілька ключових історичних подій:
1. ХVІІ-ХVІІІ століття – поступова русифікація України
Переяславська угода (1654 р.) поставила Україну під владу Росії, поклавши початок русифікаторській політиці. З часом російська мова стала панівною в адміністрації, торгівлі та міських центрах. Українська мова залишалася поширеною в сільській місцевості, але посилення контактів між міським і сільським населенням призвело до змішаних мовних форм.
2. ХІХ століття – російська як державна мова
До ХІХ століття Російська імперія прагнула маргіналізувати українське. Такі закони, як Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876) обмежували україномовні видання та освіту. Багато українців, особливо в містах, стали двомовними, але часто не мали офіційної освіти українською через домінування російської мови в офіційних установах. Це сприяло виникненню суржику, оскільки носії української мови вводили у своє мовлення російські слова та граматичні конструкції.
3. Радянський період (1922–1991) – суржик як побічний продукт радянської політики
Після утворення Радянського Союзу був короткий період українізації (1920-ті роки), під час якого поширювалась українська мова. Однак до 1930-х років політика Сталіна скасувала ці зусилля, примусивши російську мову як домінуючу в школах, на робочих місцях і в державних установах.
Мільйони українців, особливо ті, хто мігрував до міст із сільської місцевості, змушені були вивчати російську мову для економічного та соціального розвитку. Не маючи формальної освіти жодною з цих мов, багато хто розмовляв сумішшю — суржиком — український синтаксис поєднувався з російською лексикою і навпаки. Це явище було особливо сильним у промислових центрах, таких як Харків, Дніпро та Донецьк.
Суржик у пострадянській Україні
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році в країні відродилася українська ідентичність, українська мова була проголошена державною. Проте суржик залишався поширеним, особливо в регіонах, де історично був сильний російський вплив.
Географічне та соціальне поширення суржику
Суржиком переважно розмовляють у центральній, східній та південній Україні, де історичні зусилля русифікації були найсильнішими. Менш поширений у Західній Україні, де українська мова залишилася домінуючою через історичні зв’язки з Польщею та Австро-Угорщиною.
На використання суржику також впливають соціально-економічні фактори:
• Розрив між містом і селом: міське населення частіше розмовляє стандартною українською чи російською мовами, тоді як сільське населення часто використовує суржик через давню двомовність.
• Рівень освіти: люди з обмеженою формальною освітою українською чи російською мовами частіше розмовляють суржиком.
• Відмінності поколінь: старші покоління, які за радянських часів навчалися російською, часто розмовляють суржиком. Молоді українці, особливо після здобуття незалежності, дедалі більше навчаються стандартною українською мовою.
Суперечки навколо суржику
Незважаючи на те, що суржик є природним мовним явищем, його продовження вживання викликало чималу дискусію. Нинішня війна між Україною та Росією активізувала дискусії про мову та національну ідентичність.
1. Суржик як символ мовного занепаду чи спротиву?
Деякі мовознавці та націоналісти стверджують, що суржик є мовним псуванням, яке заважає людям розмовляти правильною українською мовою. Вони сприймають це як пережиток російського імперіалізму та перешкоду повному відродженню української ідентичності.
З іншого боку, деякі вчені розглядають суржик як адаптивну мовну форму, яка відображає складну історію України. Замість того, щоб розглядати це як «забруднення» української мови, вони стверджують, що суржик — це творча форма опору російському мовному засиллю — українці зберегли своє рідне мовлення, навіть якщо воно стало змішаним.
2. Суржик і війна з Росією
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році мова набула нового політичного значення. Багато українців свідомо перейшли з російської на українську як акт непокори російській агресії. Ускладнює цей мовний зсув суржик — одні українці відкидають його через російські елементи, а інші продовжують розмовляти ним за звичкою.
Крім того, російська пропаганда часто перебільшувала присутність російськомовних в Україні, щоб виправдати військове втручання. Деякі українці побоюються, що мовлення суржиком — чи навіть російською — може бути неправильно витлумачено як проросійські настрої, що призведе до посилення зусиль щодо викорінення суржику на користь чистої української мови.
3. Роль ЗМІ та освіти у формуванні ставлення до суржику
Український уряд сприяв україномовній освіті та ЗМІ, щоб зменшити поширеність російської мови та суржику. Зараз у багатьох школах викладання ведеться виключно українською мовою, а офіційні передачі відлякують суржик. Однак у неформальному середовищі — соцмережах, розвагах, повсякденному мовленні — суржик залишається поширеним засобом спілкування.
Деякі українські коміки та письменники навіть взяли на озброєння суржик, використовуючи його в сатирі, щоб висміяти політичні еліти або достовірно зобразити виступ робітників. Проте це може посилити стереотип, що суржиком розмовляють лише неосвічені.
Майбутнє суржику
Доля суржика невизначена. Оскільки Україна рухається до більшої мовної незалежності від Росії, спроби популяризувати стандартну українську мову з часом можуть призвести до занепаду суржику. Однак, як глибоко вкорінене мовне явище, воно навряд чи зникне повністю.
У короткостроковій перспективі суржик, ймовірно, збережеться, особливо серед старшого покоління та в сільській місцевості. Однак молодші українці, які навчаються стандартною українською мовою, можуть поступово відмовлятися від неї на користь більш формальної мовної ідентичності.
Зрештою, суржик — це більше, ніж просто мовна цікавинка — це відображення складних історичних стосунків України з Росією, впливу імперської та радянської політики та поточного процесу формування національної ідентичності. У той час як одні вважають це перешкодою українській мовній чистоті, інші бачать це як свідчення стійкості та адаптивності українського народу.