Президент Франції Еммануель Макрон нещодавно запропонував ідею розширення можливостей ядерного стримування Франції, щоб охопити європейських союзників, пропонуючи їм захист під очолюваною Францією «ядерною парасолькою». Ця пропозиція надійшла на тлі зростання занепокоєння щодо європейської безпеки, особливо в світлі дедалі більш ізоляціоністської зовнішньої політики США за нинішньої адміністрації. Пропозиція Макрона піднімає важливі питання щодо адекватності ядерного арсеналу Франції як засобу стримування, геополітичних наслідків такого зсуву та потенційної ролі Сполученого Королівства в незалежній європейській стратегії ядерного стримування.
Ядерний арсенал і можливості Франції
Зараз Франція володіє приблизно 290 ядерними боєголовками. Вони розгортаються через дві основні системи доставки:
Балістичні ракети з підводних човнів (БРПЛ): Франція експлуатує чотири підводні човни з балістичними ракетами (ПЛБМ) класу «Тріумфант», кожна з яких озброєна БРПЛ міжконтинентального радіусу дії M51. Ці підводні човни надають Франції можливість завдати другого удару, забезпечуючи живучий засіб ядерного стримування.
Крилаті ракети повітряного базування (ККРБ): французькі винищувачі Rafale оснащені ядерною крилатою ракетою ASMP-A (Air-Sol Moyenne Portée-Amélioré), яка забезпечує тактичний і стратегічний ядерний удар.
Хоча ядерні сили Франції потужні, вони значно менші, ніж у Сполучених Штатів чи Росії, що викликає сумніви щодо того, чи будуть вони достатнім стримуючим фактором проти такого великого ядерного противника, як Росія, за відсутності американської підтримки.
Ефективність європейського ядерного стримування без Сполучених Штатів
Пропозиція Макрона з’явилася в той час, коли зобов’язання США дотримуватись статті 5 НАТО (напад на одну державу-члена тягне за собою напад на всіх із наступними зобов’язаннями щодо повної оборони) — особливо у випадку російської ядерної загрози — виглядає невизначеним. Без ядерних сил США як засобу стримування ядерного арсеналу Франції може бути недостатньо, щоб урівноважити російський потенціал. Росія володіє понад 5800 ядерними боєголовками, що робить її найбільшою ядерною державою в світі, хоча неясно, скільки з цих боєголовок або механізмів їх доставки повністю працездатні. Ця невідповідність викликає занепокоєння щодо надійності лише європейського ядерного стримування, особливо з огляду на можливість сценаріїв ядерної ескалації.
Тим не менш, 290 ядерних ракет достатньо, щоб знищити кожне російське місто аж до Тихорецька, з приблизно 60 000 людей у Краснодарському краї на півдні Росії, 290-му за величиною місті в Росії, завдавши повного спустошення Росії та знищивши близько 99,4% населення Росії, а також практично всю її військову та цивільну інфраструктуру. Це слід вважати достатнім стримуючим фактором для Росії від подальшої європейської агресії.
Європейська реакція на пропозицію Макрона
Кілька європейських країн висловили зацікавленість у більших гарантіях ядерної безпеки від європейських держав:
Німеччина: історично залежна від ядерного захисту США, Німеччина може бути зацікавлена в альтернативній ядерній парасольці, хоча політичні та правові обмеження (такі як її обмеження ядерного потенціалу після Другої світової війни) можуть ускладнити безпосередню участь. Однак цими обмеженнями можна маневрувати шляхом повторного тлумачення або денонсації Договору.
Польща та країни Балтії: зіткнувшись із прямими загрозами з боку Росії, ці країни можуть вітати розширене ядерне стримування Франції, і справді Польща висловила зацікавленість у власному ядерному стримуванні.
Італія та Іспанія: як великі європейські держави, які мають дедалі більше стурбованості безпекою, ці країни можуть розглянути можливість приєднання до такої домовленості.
Однак деякі країни залишаються налаштованими скептично, зокрема через історичне небажання покладатися на ядерне стримування та занепокоєння з приводу заявленої Францією готовності використовувати ядерну зброю під час кризи.
Роль Великобританії
Будучи іншою ядерною державою Європи, Сполучене Королівство теоретично могло б забезпечити додаткову ядерну парасольку. Однак його засоби стримування, які повністю базуються на БРПЛ Trident, які перебувають на підводних човнах класу «Авангард», залежать від ракет і компонентів, що постачаються США. У разі повного зриву трансатлантичних відносин Великій Британії доведеться розвинути незалежний потенціал виробництва ракет, процес, який може тривати роками та потребуватиме значних фінансових інвестицій.
В даний час Сполучене Королівство має 225 оперативно розгорнутих ядерних боєголовок, використання яких спільно з Францією забезпечить 100% знищення Росії.
Варіанти розширення ядерного потенціалу Європи
Франція та Великобританія збільшують свої ядерні арсенали: обидві країни можуть розширити свої запаси та системи доставки, щоб забезпечити більш надійний європейський засіб стримування.
Обмін технологіями з іншими європейськими державами: Франція та/або Великобританія можуть передати технології ядерної зброї таким союзникам, як Німеччина чи Польща, хоча це порушить Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і спровокує значні геополітичні наслідки. Однак від ДНЯЗ можна відмовитися або його тлумачити по-новому, як це було зроблено за останні роки з низкою військових договорів про нерозповсюдження.
Договір про європейську оборону: новий внутрішньоєвропейський пакт безпеки, подібний до європейського НАТО, міг би створити правову та інституційну основу для колективного ядерного стримування, можливо, інтегруючи французький і британський потенціал.
Реакція з боку США та Росії
Сполучені Штати: Вашингтон може розглядати європейську ядерну ініціативу як підрив НАТО та зменшення стратегічного впливу США в Європі. Однак, якщо ізоляціоністські тенденції США збережуться, вона може мовчазно погодитися на таку зміну.
Росія: Москва, ймовірно, розцінить європейську ядерну парасольку як ескалацію, яка потенційно може спровокувати такі контрзаходи, як посилення розгортання ядерної зброї в Калінінграді або тактика гібридної війни проти Європи. Проте ці уявлення та події з боку Москви, схоже, вже відбуваються, і тому погрози Росії можуть сприйматися як чисте пихатство.
Фінансові та матеріально-технічні проблеми
Розширення або модернізація ядерного арсеналу Європи вимагатиме величезних інвестицій. Франції та Великобританії потрібно буде збільшити виробництво боєголовок, системи доставки та інфраструктуру управління. Оцінки показують, що таке розширення може коштувати сотні мільярдів євро, а для його повного впровадження знадобиться щонайменше десятиліття. Незважаючи на те, що нещодавно погоджене Європейською радою збільшення витрат на оборону на 800 мільярдів євро може бути лише невеликою частиною збільшення витрат на оборону, необхідних Європі для підтримки постійно зростаючого ізоляціонізму США.
Провокативна пропозиція Макрона
Пропозиція президента Макрона відображає зростаюче визнання того, що Європа повинна взяти на себе більшу відповідальність за власну безпеку. Хоча ядерна парасолька Франції могла б забезпечити певний стримуючий фактор, її ефективність без підтримки США залишається сумнівною. Участь Великої Британії посилить ініціативу, але матеріально-технічні та фінансові проблеми залишаються значними. Якщо США продовжуватимуть відступати від зобов’язань щодо європейської оборони, нова архітектура європейської безпеки, включно з розширеним ядерним стримуванням, може стати необхідністю, а не можливістю. Однак такий крок докорінно змінить геополітичний ландшафт Європи з наслідками, які відіб’ються у всьому світі.