Сполучені Штати стикаються зі складним і ненадійним завданням у переговорах про угоду про перемир'я з Росією на тлі війни в Україні, що триває. Заявлені Росією максималістські вимоги — окупувати всю Херсонську, Запорізьку та Донецьку області та ніколи не вступати в НАТО — прямо суперечать суверенітету України та політиці відкритих дверей НАТО. Враховуючи досвід порушення Росією угод, коли це відповідає її стратегічним цілям, будь-яке запропоноване перемир’я повинно включати надійні механізми примусу для запобігання майбутнім порушенням. Тут ми дослідимо ключові виклики та міркування для Сполучених Штатів у переговорах щодо такої угоди, важелі впливу, які Захід має на Росію, потенційні поступки, на які може піти Україна, і ширші наслідки перемир’я в контексті історичної зовнішньої політики Росії.
Максималістичні вимоги Росії та дилема НАТО
Наполягання Росії на контролі додаткової території України та постійному блокуванні членства України в НАТО є серйозними перешкодами для будь-якої мирної угоди. Керівництво НАТО, хоча історично підтримувало можливий вступ України, припустило, що членство не є неминучим. Однак формалізація такої поступки як частини перемир’я може створити небезпечний прецедент, дозволяючи Росії диктувати заходи безпеки суверенних націй шляхом військової агресії. Більш тонкий підхід може включати відстрочку членства України в НАТО, одночасно глибше інтегруючи Україну в західні структури безпеки таким чином, щоб стримати майбутню російську агресію.
Важелі впливу Сполучених Штатів і Заходу на Росію
Хоча Росія зберігає військову перевагу на певних ділянках поля бою, Сполучені Штати та її союзники мають значні економічні та стратегічні важелі впливу. Щоб вплинути на прийняття рішень Росією, можна застосувати кілька точок тиску:
Санкції та економічний тиск. Існуючі санкції серйозно вплинули на російську економіку, особливо у високотехнологічній та оборонній промисловості. Подальше посилення банківських санкцій, обмеження доступу до міжнародних фінансових ринків і націлювання на тіньовий флот Росії, який використовується для обходу обмежень на експорт нафти, можуть ще більше пошкодити економіку.
Військове стримування та постачання зброї в Україну: продовження поставок передової зброї, включаючи ракети великої дальності та системи протиповітряної оборони, може збільшити вартість продовження російської агресії.
Дипломатична ізоляція: Посилення дипломатичної ізоляції Росії через механізми ООН і робота з неприєднаними країнами для стримування їхньої економічної співпраці з Росією може збільшити тиск.
Миротворча присутність: миротворці під проводом НАТО або ЄС можуть бути розгорнуті для забезпечення перемир’я вздовж існуючих ліній фронту, гарантуючи, що Росія не використає угоду для подальшого територіального розширення.
Українські поступки: що може бути прийнятним?
Хоча Україна неодноразово заявляла, що не поступиться суверенною територією, деякі незначні поступки можуть бути предметом переговорів для досягнення перемир’я. Вони можуть включати:
Тимчасовий особливий статус для окупованих територій: Замість того, щоб поступитися суверенітетом, Україна могла б погодитися на статус під міжнародним управлінням для окупованих Росією регіонів до переговорів щодо остаточного статусу на пізнішому етапі.
Гарантії безпеки замість членства в НАТО: Формалізований пакт про безпеку з США та європейськими союзниками, подібний до моделі, яка використовується для Ізраїлю чи Південної Кореї, може слугувати тимчасовою альтернативою членству в НАТО.
Економічні та енергетичні угоди: Дозвіл деяких економічних домовленостей щодо експорту українських і російських товарів через чорноморські порти під міжнародним наглядом може слугувати стабілізуючим механізмом.
Ризик невідповідності з боку Росії
Мало хто з європейських лідерів вірить, що президент Росії Володимир Путін дотримуватиметься будь-якої угоди, якщо це не буде в його безпосередніх інтересах. Історично Росія використовувала переговори як тимчасовий засіб для перегрупування та підготовки до подальшої агресії. Ця модель потребує суворих механізмів забезпечення:
Потужні багатонаціональні миротворчі сили: на відміну від минулих невдалих місій, ефективні сили повинні мати дозвіл застосовувати силу для реагування на порушення, забезпечуючи дотримання як Україною, так і Росією.
Тригери санкцій: автоматичні економічні наслідки мають бути вбудовані в угоду, щоб будь-яке порушення призводило до ескалації санкцій без необхідності додаткового політичного погодження.
Військова готовність: Сили НАТО, дислоковані в Польщі, країнах Балтії та Румунії, повинні залишатися у стані підвищеної готовності, готові втрутитися, якщо Росія порушить перемир’я.
Якщо Росія відмовиться від переговорів
Якщо Росія відхилить усі запропоновані Заходом умови перемир’я, Сполучені Штати та її союзники матимуть кілька варіантів:
Запровадження перемир’я військовими та економічними засобами: якщо дипломатичні зусилля зазнають невдачі, західні миротворці можуть бути розгорнуті в односторонньому порядку на оборонних рубежах України, фактично створивши зону припинення вогню де-факто, підкріплену загрозою військового втручання Заходу.
Подальше посилення економічних санкцій: повні вторинні санкції можуть бути накладені на будь-яку країну, яка продовжує торгівлю з Росією, включаючи Китай та Індію, що ускладнить для Росії підтримку її військових зусиль.
Односторонні гарантії безпеки для України: навіть без згоди Росії Захід міг би створити військові бази та навчальні заклади в Україні, забезпечуючи її безпеку без необхідності офіційного договору.
До майбутнього співжиття з Росією
Переговори щодо угоди про перемир’я з Росією викликають численні виклики, враховуючи максималістські вимоги Москви та історію нехтування угодами. Сполучені Штати в координації з європейськими союзниками повинні застосувати економічний, військовий і дипломатичний тиск, щоб зробити подальшу агресію надто дорогою для Росії. Хоча деякі тимчасові поступки можуть знадобитися для забезпечення миру, суворі механізми примусу та плани на випадок невиконання Росією зобов’язань повинні бути центральними для будь-якої угоди.
Якщо Росія відмовляється від будь-яких дипломатичних рішень, Захід має бути готовий забезпечити мирну угоду шляхом економічної ізоляції та стратегічного розгортання миротворчих сил. З огляду на мінливий глобальний порядок, де багатополярність кидає виклик домінуванню США, створення довготривалого та виконуваного перемир’я залишається критично важливим для підтримки стабільності в Європі та захисту міжнародних норм від територіальної агресії.