Зустріч 50 країн НАТО: чого можна очікувати від неї?

Сьогодні, у п’ятницю, 11 квітня 2025 року, у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбувся ключовий саміт близько 50 країн під співголовуванням Сполученого Королівства та Німеччини. Це 27-е засідання Контактної групи з питань оборони України, відомої також як Рамштайн. Ця зустріч підкреслює ескалацію лідерства Європи у підтримці України в умовах триваючого конфлікту з Росією, особливо в умовах, коли Сполучені Штати займають більш стриману роль.

Зустріч відбулася в контексті посилення російських наступальних дій у Харківській і Сумській областях на північному сході України, а також звіту Моніторингової місії ООН в Україні про збільшення кількості жертв серед цивільного населення в Україні на 50% у березні 2025 року порівняно з попереднім місяцем: 164 загиблих і 910 поранених.

Широка участь і відомі учасники

На саміт зібралися представники, переважно міністри оборони та військові керівники, з усіх 31 держав-членів НАТО, а також країн ЄС і ключових глобальних партнерів, таких як Японія, Австралія, Південна Корея та Нова Зеландія. Не зовсім зрозуміло, які саме країни були представлені; повний список, здається, недоступний, і в ЗМІ надходять суперечливі повідомлення навіть про те, скільки країн бере участь (у звітах йдеться про «50» або «близько 50»). Тим не менш, цікаво, що такі країни, як Бразилія та Марокко, які традиційно не беруть участі у справах НАТО, підтвердили свою участь, що відображає глобальні наслідки конфлікту в Україні. Імовірно, це тому, що конфлікт в Україні сприймається як такий, що має посилений вплив на погіршення світової економіки, у світлі неспроможності України експортувати свої ключові товари, такі як сільське господарство, вугілля та сталь, поки конфлікт триває; і збільшення військових витрат, у яких мають брати участь усі країни, поки залишається привид ширшого глобального конфлікту.

Є низка країн, які офіційно не є членами Рамштайну, але надають Україні військову допомогу в тій чи іншій формі, які, тим не менш, могли в тій чи іншій формі брати участь у зустрічі, потенційно поза увагою. Серед них Азербайджан, Колумбія, Ізраїль, Йорданія, Пакистан і Тайвань. Дипломатія туманна.

Вчора в Брюсселі, безпосередньо перед сьогоднішнім самітом, відбулася зустріч «Коаліції добровільних» під головуванням Франції та Великої Британії, яка є групою з 33 країн, які принципово бажають надавати активну військову підтримку Україні своїми арміями. Вчора британський міністр оборони заявив, що цілями Коаліції добровільних є « поставити Україну в найсильнішу можливу позицію для захисту свого суверенітету та стримування будь-якої подальшої російської агресії» з чотирма чіткими цілями:

• Забезпечити безпечне небо;

• Забезпечення безпеки на морі;

• Забезпечити мир на землі;

• Підтримати Збройні сили України, щоб вони «стали самим собі найсильнішим стримуючим фактором».

Поки неясно, коли чи куди дійсно будуть розгорнуті військові сили Коаліції добровільних в Україні, і чи може це відбутися до офіційної угоди про припинення вогню чи лише після. Росія заявила, що вона як і раніше категорично виступає проти таких міжнародних військових сил в Україні, як до, так і після припинення вогню. Йде дискусія про розгортання військ цих країн у «стратегічних місцях» в Україні, а військові посадовці приїдуть до України, щоб обговорити, які найважливіші місця можуть бути для розгортання. Повідомлялося, що передбачуване розгортання охоплюватиме не лише військовий потенціал, але й матеріально-технічну та розвідувальну підтримку.

Участь США в сьогоднішніх переговорах

Хоча Сполучені Штати були офіційно представлені на сьогоднішньому засіданні, її делегація брала участь лише в режимі відеоконференції (за участю глави Пентагону Ллойда Остіна). Хоча це може свідчити про збільшення розбіжностей між Європою та Сполученими Штатами щодо умов української угоди про припинення вогню, міністр оборони Німеччини висловив думку, що не має значення те, що США брали участь у відеоконференції, враховуючи, що в ній бере участь високопоставлений чиновник зі сторони США.

Ця, ймовірно, обмежена присутність збіглася з візитом спеціального посланника США Стівена Віткоффа до Москви, де він бере участь у дискусіях з президентом Росії Володимиром Путіним і Кирилом Дімітрієвим, російським фінансистом, який став неформальним учасником переговорів від імені Кремля. Повідомляється, що Віткофф, колишній забудовник, сприяє потенційній зустрічі між президентами Трампом і Путіним, можливо, в Саудівській Аравії, з метою домовитися про припинення вогню. Скептицизм оточує дипломатичну проникливість Віткова, враховуючи його нетрадиційне походження. Однак, мабуть, найважливішою особливістю його присутності в Москві є те, що він користується довірою президента Трампа.

Вчора в Стамбулі Сполучені Штати і Росія провели незалежну зустріч, присвячену нормалізації роботи посольств між двома країнами, які постраждали від звинувачень у шпигунстві та замороженні дипломатичних активів, що суперечить Віденській конвенції про дипломатичні та консульські зносини. Проте речник Держдепартаменту США Теммі Брюс наголосила, що Україна не була на порядку денному цієї зустрічі, заявивши, що « відновлення загальних двосторонніх відносин може відбутися лише тоді, коли між Росією та Україною буде мир».

Сполучені Штати поки що не погодилися брати участь у «Коаліції охочих», але відомо, що прем’єр-міністр Великобританії сер Кейр Стармер і президент Франції Еммануель Макрон лобіювали президента США Дональда Трампа зробити це. Тим не менш, у своїй заяві в соціальних мережах (це спосіб, яким президент Трамп надає перевагу висловлювати свої особисті погляди), президент США зазначив сьогодні: «Росія має рухатися. Надто багато людей ГИНЕ, тисячі на тиждень, у жахливій і безглуздій війні». Сподіваємось, це говорить про те, що незважаючи на дві лінії тиску, які здійснюються на Росію – одну очолює Європа, а іншу – Сполучені Штати, – американський президент загалом підтримує зусилля Європи посилити військовий тиск на Росію через сьогоднішню зустріч. Тиск Америки може бути фінансовим у формі посилення санкцій і зниження цін на нафту, тоді як президент Трамп очікує, що європейці візьмуть на себе лідерство у військовому плані.

Сьогодні міністр оборони України підтвердила, що Сполучені Штати продовжують «допомогу в сфері безпеки» Україні, ймовірно, посилаючись на продовження військової допомоги та підтримки розвідки.

Оборонний пакет для України під керівництвом Великобританії

Важливим моментом саміту стало оголошення Сполученим Королівством пакету військової допомоги Україні на суму 450 мільйонів фунтів стерлінгів (580 мільйонів доларів США). Ця комплексна підтримка включає:

• 60 суден, включаючи офшорні рейдові катери та водолазні човни

• Понад 1600 ударних і протиповітряних ракет

• Понад 400 одиниць техніки, у тому числі 160 БМП «Хаскі» та 162 бронемашини.

• Майже 4 мільйони патронів до стрілецької зброї

• Надання сотень тисяч дронів

• Радарні системи

• Протитанкові міни

Цей пакет спрямований на зміцнення оборонних і наступальних можливостей України, зокрема в очікуванні можливого відновлення російського наступу.

Крім того, на засіданні 50 країн у штаб-квартирі НАТО було оголошено про спільний пакет військових витрат для України в розмірі 21 мільярда євро, основну частину якого складатимуть ще 11 мільярдів євро від Німеччини, включаючи мобільні ракетні системи ППО IRIS-T і ракети ППО PATRIOT.

Також може бути перспектива досягнення консенсусу щодо блокування російських нафтових танкерів. Вважається, що це перший подібний випадок, сьогодні військово-морські сили Естонії взяли на борт і затримали нафтовий танкер, який прямував до Росії. Якщо ВМС інших країн-членів НАТО підуть за їхнім прикладом, може виникнути всеохоплююча морська блокада, яка серйозно завадить можливості Росії торгувати нафтою навіть з використанням її «тіньового флоту», який на сьогодні добре задокументований західними спецслужбами.

Зростаюча військова роль Німеччини

Співорганізація саміту Німеччиною свідчить про зростання її ролі як центральної військової сили в Європі. Німеччина вчора сформувала нову «велику коаліцію» своїх головних правоцентристських (ХДС/ХСС) і лівоцентристських (СДПН) партій, новим канцлером Німеччини став лідер ХДС Фрідріх Мерц, який рішуче підтримує Україну. Під її новим керівництвом Німеччина пообіцяла суттєву підтримку Україні та бере активну участь у формуванні європейської стратегії оборони, знаменуючи відхід від своєї традиційно обережної позиції щодо військових завдань.

Представник Німеччини на зустрічі, новий міністр оборони Борис Пісоторіус, підсумував настрій зустрічі на спільній прес-конференції зі своїми українським та британським колегами наприкінці зустрічі, сказавши: « Враховуючи триваючу агресію Росії проти України, ми повинні визнати, що мир в Україні, здається, недоступний у найближчому майбутньому… Ми забезпечимо, щоб Україна й надалі отримувала вигоду від нашої спільної військової підтримки. Росія має розуміти, що Україна здатна йти далі. боротися, і ми будемо це підтримувати».

Позицію Німеччини повторила і Великобританія. Міністр оборони Великої Британії Джон Хілі прокоментував: "сьогодні минув місяць до дня, коли Росія відхилила мирне врегулювання президента Трампа. Путін сказав, що хоче миру, але він відхилив повне припинення вогню. Путін сказав, що хоче миру, але він продовжує зволікати з переговорами. Путін сказав, що хоче миру, але його сили продовжують обстрілювати Україну, як військові, так і цивільні цілі".

Перспективи консенсусу та припинення вогню

Незважаючи на те, що саміт продемонстрував єдиний фронт між країнами-учасницями, відсутність участі США у військових миротворчих силах і складність координації багатонаціональних миротворчих сил створюють проблеми. Поточні дипломатичні зусилля, включно з потенційними високопоставленими зустрічами, сприяними такими фігурами, як Віткофф, свідчать про узгоджене поштовх до переговорів про припинення вогню. Однак успіх цих зусиль залишається невизначеним і залежить від узгодження різноманітних міжнародних інтересів і бажання конфліктуючих сторін йти на компроміс.

У загальному плані є два напрямки, куди може рухатися ця заплутана мережа дипломатії:

1. Росія погоджується на припинення вогню вздовж поточної лінії фронту; часткове послаблення санкцій США (Європа чітко дала зрозуміти, що послаблення санкцій не буде без повного виходу Росії з міжнародно визнаної території України); і введення миротворчих сил «Коаліції добровільних» на територію України за мовчазної згоди Росії (імовірно, у місцях, обумовлених переговорами); або

   
   

2. Росія висуває свої максималістські вимоги щодо поглинання більшої кількості українських територій; збільшення санкцій Сполученими Штатами до так званих «вторинних санкцій» (тобто санкцій проти країн, які ведуть бізнес з Росією); посилення морської блокади Росії; Сполучені Штати підтримують низькі ціни на нафту, щоб завдати шкоди економіці Росії, і, можливо, частина «Коаліції охочих» в’їде в Україну на запрошення України, незважаючи на заперечення Росії.

У будь-якому випадку, здається ймовірним, що Україна прийме «американсько-українську угоду про корисні копалини», але на переговори щодо такого документа знадобляться місяці, якщо не роки (як це стандартно для таких угод про іноземні інвестиції), і він буде реалізований лише протягом кількох років, а прибутки будуть реалізовані лише після значного періоду інвестицій у відбудову інфраструктури України, необхідної для реалізації такої угоди. В інтересах України досягти принципової угоди зі Сполученими Штатами, оскільки це пов’язує Сполучені Штати з майбутнім добробутом України, хоч би як довго тривала війна, і спонукає Сполучені Штати чинити тиск, щоб довести війну до швидкого завершення.

Брюссельський саміт підкреслив проактивну позицію Європи у підтримці України та прагненні до розв’язання конфлікту в умовах зміни динаміки глобальних дипломатичних і військових залучень. Але далеко не очевидно, що негайний мир на горизонті. Це може залежати від успіху чи неуспішності неминучого саміту Трампа і Путіна.