Зміцнення східного флангу Європи: розширення оборони у Великій Британії, країнах Північної Європи та Балтії на тлі зростання напруженості

У відповідь на зміну ландшафту безпеки в Європі, особливо після російського вторгнення в Україну в 2022 році, Велика Британія, країни Балтії та скандинавські країни активізували свої оборонні стратегії. Хвиля військових витрат, розгортання та розвитку інфраструктури трансформує оборонну позицію регіону та розпалює дискусію про можливість більш автономного європейського військового потенціалу — потенційно такого, який доповнює або, у довгостроковій перспективі, доповнює традиційну структуру НАТО під керівництвом США.

Морська експансія Данії: будівництво Балтійського щита

Нещодавно Данія оголосила про сміливий крок щодо модернізації та посилення своїх військово-морських можливостей у відповідь на зростаючі загрози в Балтійському морі. Уряд Данії виділив понад 5,6 мільярда доларів США (38 мільярдів датських крон) на широкий пакет морських оборонних заходів протягом наступного десятиліття. План передбачає закупівлю:

• Нові військові кораблі, які, ймовірно, включають вдосконалені фрегати та патрульні кораблі, оснащені системами протиповітряної та протичовнової боротьби для охорони ключових морських шляхів та критичної інфраструктури в Північному та Балтійському морях, включаючи підводні кабелі.

• Безпілотні літальні апарати (БПЛА) або безпілотні літальні апарати для розвідки, морського спостереження та можливостей потенційного удару, що забезпечує кращу обізнаність про ситуацію та швидке реагування.

• Морські міни, призначені як стратегічний засіб стримування та оборонний інструмент для запобігання доступу ворожих сил у водах Данії та союзників.

Ці інвестиції мають на меті забезпечити здатність Данії контролювати морські перешкоди, такі як Датські протоки, і зробити внесок у ширшу систему оборони Балтії НАТО.

Історична дислокація Німеччини: війська, які постійно дислокуються в Литві

Знаковим кроком стало те, що Німеччина зобов’язалася розмістити 4800 військовослужбовців на постійній основі в Литві, вперше з часів Другої світової війни збройні сили Німеччини будуть довгостроково базуватися в чужій країні. Ця бойова група буде посилена 200 цивільними особами та значною військовою інфраструктурою, включаючи логістичні, розвідувальні та командні підрозділи.

Розгортання покликане зміцнити передову присутність НАТО і служити як силою стримування, так і силою швидкого реагування на будь-яке вторгнення Росії в країни Балтії. Війська тренуватимуться з місцевими силами, братимуть участь у спільних навчаннях і підтримуватимуть готовність реагувати на гібридні або звичайні загрози вздовж східного флангу НАТО.

Велика Британія: Інвестиції в мережу STORM

Великобританія виділила 1,4 мільярда фунтів стерлінгів на розробку та розгортання мережі STORM (Matric Strategic Tactical Operations Resilience Matrix), інтегрованої мережі бою наступного покоління, спрямованої на різке підвищення ситуаційної обізнаності та комунікаційних можливостей британських і союзних сил.

STORM інтегрує супутникові системи, аналіз розвідки за допомогою штучного інтелекту, канали дронів і дані поля бою в реальному часі на суші, морі та в повітрі. Ця безпечна цифрова інфраструктура підтримуватиме все: від тактичної координації на рівні загону до командних операцій високого рівня.

Очікувані результати включають:

• Швидше прийняття рішень у бою.

• Покращена координація між силами НАТО та ЄС.

• Підвищена стійкість проти кібератак і електронної війни.

STORM також розроблено для взаємодії з європейськими партнерами, зокрема в країнах Північної Європи та Балтії, що робить його ключовим каменем майбутньої європейської оборонної мережі.

Північні та Балтійські інвестиції: Об’єднаний північний фронт

Швеція, Фінляндія та Норвегія значно розширили свої оборонні бюджети та зобов’язання після російської агресії в Україні та подальших Північних країн перегрупування НАТО.

• Швеція, яка тепер є повноправним членом НАТО, знову запровадила військову службу, розширила свій флот підводних човнів і прискорила закупівлю передових винищувачів Gripen E. Очікується, що до 2026 року її загальний оборонний бюджет перевищить 2,2% ВВП.

• Фінляндія, з її 1300-кілометровим кордоном з Росією, додала сотні мільйонів євро на оборону, придбала винищувачі F-35 і розширила можливості артилерії, ракет і спостереження.

• Норвегія взяла на себе зобов'язання модернізувати військово-морські ресурси, посилити патрулювання в Арктиці та інвестувати в системи протиповітряної та протиракетної оборони для захисту своєї критично важливої нафтогазової інфраструктури.

Разом скандинавські та балтійські країни будують де-факто регіональний оборонний блок, який стає все більш сумісним з НАТО та один з одним, створюючи безперебійну лінію оборони від Арктики до Центральної Європи.

До Європейських сил оборони?

Ці події можуть закласти основу для скоординованої європейської оборонної спроможності, яка зміцнить східний фланг НАТО і потенційно може стати ядром європейських миротворчих сил. Такі сили, якщо їх схвалить український уряд, можуть увійти в Україну, щоб:

• Допомога у відбудові та захисті цивільного населення на звільнених територіях.

• Захистити лінії припинення вогню відповідно до міжнародної угоди.

• Стримуйте відновлення бойових дій у нестабільних регіонах.

Хоча концепція збройних сил ЄС обговорювалася вже давно, конвергенція сприйняття загроз, інвестицій і координації тепер робить це надійною середньостроковою метою.

Стримування без залежності?

Цей сплеск європейського військового потенціалу широко розглядається як стримуючий фактор для подальшої російської експансії. Збільшуючи готовність, мобільність і координацію, Європа чітко дає зрозуміти, що будь-яка агресія за межами України зустріне переважний опір — не лише з боку США, але й з боку відродженого та єдиного європейського фронту.

І все ж залишаються сумніви щодо згуртованості НАТО. Держсекретар США Марко Рубіо нещодавно підтвердив «непохитну прихильність Америки НАТО», протистоячи побоюванням, викликаним постійною критикою президента Дональда Трампа на адресу Альянсу та погрозами скоротити підтримку США. Амбівалентність Трампа змусила деяких європейських лідерів переоцінити свою залежність від Вашингтона, особливо на тлі невизначеності щодо результатів виборів у США 2024 року.

Чи зможе Європа захистити себе без Сполучених Штатів?

У короткостроковій перспективі Європа ще не здатна повністю стримувати Росію без американської підтримки. США забезпечують критично важливі компоненти: стратегічні авіаперевезення, передову ISR (розвідка, спостереження, розвідка) і ядерне стримування. Однак, якщо нинішні тенденції збережуться — зі стійкими інвестиціями, розширеними закупівлями та поглибленням регіональної співпраці — Європа може розробити досить надійний автономний засіб стримування протягом 8–10 років.

Щоб досягти успіху, Європа повинна:

• Створення інтегрованих командних структур, незалежних від НАТО, але сумісних з ними.

• Продовжувати спільне навчання та закупівлі для зменшення неефективності.

• Розвивайте матеріально-технічне забезпечення та інфраструктуру, щоб забезпечити швидке розгортання військ, бронетехніки та техніки по всьому континенту.

Висновок: Мить військового відродження

Європа переживає різку зміну стратегічного мислення. Від морських мін Данії до цифрового поля битви Великобританії, від німецьких черевиків у Литві до північної переваги в повітрі – континент цілеспрямовано переозброюється. Хоча Сполучені Штати залишаються важливими у найближчій перспективі, Європа робить свої перші реальні кроки до стратегічного суверенітету — не для того, щоб замінити НАТО, а для того, щоб гарантувати, що незалежно від того, що станеться у Вашингтоні, Європа може стояти самостійно.

Незалежно від того, чи призведе цей імпульс до мирного врегулювання в Україні — чи до зміцнення холодного миру — він сигналізує про нову європейську еру оборонної зрілості, викувану не в Брюсселі, а в холодних окопах Східної Європи.