Запорізька атомна електростанція: реалістична оцінка та практична пропозиція щодо її постконфліктного статусу

Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), розташована в Енергодарі на південному березі річки Дніпро, є найбільшим атомним об'єктом Європи. До початку конфлікту він зробив значний внесок в енергетичний сектор України, постачаючи близько 7500 мегават, приблизно 20% електроенергії в країні. Це зробило її другою за величиною атомною електростанцією у світі після АЕС Кашавазакі-Каріва в Японії з чистою потужністю близько 7965 мегават.

Карта розташування Запорізької атомної електростанції та її близькості до Енергодару. Усі райони на південь від Дніпра на карті знаходяться під контролем Росії; Нікополь, найближче місто на північному березі річки, знаходиться під контролем України, саме звідти було зроблено фото на початку цієї статті.

На перших етапах другого російського вторгнення в Україну російські війська захопили контроль над ЗАЕС. Ця окупація викликала серйозні занепокоєння щодо ядерної безпеки, експлуатаційної цілісності та добробуту персоналу станції. Звіти свідчать про те, що український персонал продовжує керувати закладом під примусом, з випадками примусу та жорстокого поводження з боку окупаційних сил.

Проблеми участі та нагляду МАГАТЕ

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), засноване в 1957 році, є глобальним органом, який сприяє мирному використанню ядерної енергії, забезпечуючи при цьому безпеку та дотримання міжнародних стандартів. Після окупації ЗАЕС МАГАТЕ докладає зусиль для моніторингу ситуації, проводячи інспекції та оцінки на окупованій Росією території, щоб оцінити безпеку та захист станції. Однак цим зусиллям перешкоджають обмеження доступу та складна динаміка конфлікту. МАГАТЕ закликало вивести військовий персонал з АЕС і припинити бойові дії поблизу неї, щоб зменшити ризик ядерного інциденту.

Незважаючи на ці ініціативи, спроможність МАГАТЕ здійснювати нагляд за діяльністю ЗАЕС залишається обмеженою. Обмежені повноваження та експертиза агентства, зосереджена головним чином на ядерній безпеці та захисті, не охоплюють можливостей правоохоронних органів, необхідних для ефективного управління об’єктом під військовою окупацією. Крім того, уявна неупередженість МАГАТЕ була поставлена під сумнів, і Україна закликала керівництво агентства уникати дій, які можуть бути витлумачені як виступ на боці держави-агресора.

Не зовсім зрозуміло, скільки співробітників МАГАТЕ одночасно присутні на об’єкті Енергодар або як вони добираються до місць служби та назад, враховуючи умови на лінії фронту, яка пролягає між ними та найближчим містом у вільній Україні, Запоріжжям, приблизно за 60 кілометрів на північний схід. Однак станом на 25 березня 2025 року, за оцінками, на місці перебуває 11 або 12 співробітників МАГАТЕ, що виглядає дуже мало. Перед війною на ЗАЕС працювало близько 11 тис. осіб, хоча вважається, що нинішній штат становить близько 5 тис. Невідомо, що сталося з іншим персоналом, і публічно невідомо, національності персоналу МАГАТЕ. У березні 2025 року через Москву (тобто через Росію та окуповану Росією територію) вперше прибула ротація трьох нових співробітників МАГАТЕ, що викликало обурення українців, які вважають в’їзд до окупованої України з Росії злочином згідно з українським законодавством.

Не здається, що дуже обмежена присутність МАГАТЕ в російських військових умовах і постійне спостереження ФСБ можуть дати точну картину стану об’єктів. МАГАТЕ повідомило, що ЗАЕС «керується професійно», але незрозуміло, враховуючи значне скорочення робочої сили, як вони можуть це встановити. Ймовірно, кожен їхній крок контролюється, і вони відчувають постійну загрозу з боку російських військових і спецслужб.

Переговори та пропозиції за посередництва США

Останні переговори за посередництва США знову привернули увагу до статусу ЗАЕС. У дискусіях між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським розглядалася можливість передачі контролю над українськими ядерними об’єктами, включно з ЗАЕС, американському нагляду як засобу забезпечення їх безпеки. Хоча ця пропозиція спрямована на захист станцій від подальшої агресії, її здійсненність є дуже сумнівною, враховуючи нинішню окупацію ЗАЕС російськими військами.

Кремль рішуче відкидає будь-яку ідею відмови від контролю над ЗАЕС, стверджуючи її стратегічне значення та інтегруючи її в плани енергетичної інфраструктури Росії. Така позиція підкреслює геополітичні складності, що оточують АЕС, і зменшує перспективи реалізації ініціатив під проводом США без істотних змін у динаміці конфлікту. Може знадобитися новий і інший підхід.

Робочий стан і питання безпеки

Зараз ЗАЕС залишається підключеною до енергомережі України, але не виробляє електроенергію. Друга за величиною атомна електростанція у світі фактично була вимкнена, що спричинило серйозні проблеми для економіки всієї південно-східної України, як вільної, так і окупованої. Експлуатаційний стан заводу погіршився під контролем Росії, з проблемами технічного обслуговування та вимушеними змінами персоналу, що ставить під загрозу його цілісність. Мілітаризація об’єкта, включно з розміщенням військ і обладнання, ще більше загострила занепокоєння щодо безпеки, оскільки повідомлялося про замінування деяких районів. За українськими оцінками, близько 1000 російських солдатів зайняли об'єкт разом із бронетехнікою та технікою; і без угоди про їх вихід важко бачити, що ЗАЕС працює в будь-якій якості чи на користь будь-якої сторони. Також неможливо змусити цих солдатів за допомогою військових засобів через небезпеку пошкодження реакторів, що може створити величезну ядерну небезпеку для здоров'я.

Шлях вперед: Міжнародні заходи контролю та безпеки

Враховуючи обмеження МАГАТЕ та спірний характер конфлікту, встановлення ефективного нагляду за ЗАЕС вимагає багатогранного підходу. Одним з потенційних шляхів є розгортання цивільних міжнародних миротворчих сил, підтриманих відповідною військовою підтримкою, для забезпечення безпеки заводу та його околиць. Такі сили могли б полегшити виведення військового персоналу, забезпечити безпеку ядерних операцій і створити сприятливе середовище для технічних експертів для відновлення та обслуговування об’єкта. Щоб безпечно перезапустити Енергодар і підвищити рівень виробництва енергії до довоєнного рівня, знадобиться значна кількість міжнародних наукових і ядерних експертів (а не лише 11-12), залучаючи світову спільноту вчених-ядерників.

Крім того, відродження міста Енергодар у яскравий багатонаціональний центр може сприяти міжнародній співпраці та інвестиціям, сприяючи стабілізації та економічному розвитку південного Дніпра. Ці зусилля вимагатимуть значних ресурсів і скоординованих зусиль міжнародної спільноти для відновлення інфраструктури, підтримки місцевого населення та сприяння культурі миру та співпраці. Це також вимагало б відкритого кордону між вільною Україною та окупованою Україною в Запорізькій області, оскільки міжнародний персонал (або принаймні частина з них) хотів би пройти через вільну Україну, а не Росію та потім російсько-окупований персонал. Це, безумовно, призведе до омолодження Запоріжжя як комерційного центру, місто, яке зараз перебуває в жалюгідному стані після масштабних російських бомбардувань і руйнувань.

Висновок

Нагляд та експлуатація Запорізької атомної електростанції в умовах триваючого конфлікту є серйозними проблемами. Незважаючи на те, що МАГАТЕ відіграє вирішальну роль у сприянні ядерній безпеці в усьому світі, її здатність керувати об’єктом, що знаходиться під військовою окупацією, за своєю суттю є надзвичайно обмеженою. Комплексні рішення із залученням міжнародних миротворчих сил, дипломатичних переговорів та значних інвестицій у регіональний розвиток мають важливе значення для забезпечення безпечної та ефективної експлуатації ЗАЕС та пом’якшення ширших ризиків, пов’язаних із її поточним нестабільним статусом. Лише це питання вимагало б проведення міжнародного саміту, на якому країни, які бажають, маючи необхідних кваліфікованих вчених-ядерників, погоджуються співпрацювати в такому проекті.