Друга американсько-українська угода про корисні копалини: попередня оцінка
- Matthew Parish
- 3 дні тому
- Читати 3 хв
У соцмережах з’явився документ, який нібито є другою американсько-українською інвестиційною угодою щодо корисних копалин, прокоментований президентом Володимиром Зеленським останніми днями, проливаючи світло на попередній стан переговорів між двома країнами щодо важливих інвестицій у корисні копалини. Всупереч поширеним повідомленням ЗМІ, документ, який переглянув цей автор, не є основною угодою про умови інвестування, а скоріше загальним юридичним шаблоном Генерального партнерства в Делавері, підготовленим з невеликим очевидним врахуванням особливостей інвестиційного проекту, яким воно прагне керувати.
Сам документ, який автор цієї статті зміг знайти в загальнодоступних соціальних мережах лише за півгодини роботи (імовірно оприлюднений колишнім міністром українського уряду з дозволу українського уряду), можна знайти тут (здається, існує лише англомовна версія) і складається з 55 сторінок технічної юридичної мови:
Природа витоку документа
За своєю суттю документ є стандартним прецедентом, який використовують юридичні фірми США для заснування Генерального партнерства між двома корпоративними організаціями — одна виступає як інвестор, а інша — як одержувач інвестицій. Угода встановлює типові структури корпоративного управління, права голосу, представництва та гарантії, а також механізми розподілу інвестицій та розподілу прибутку. Однак документ залишається неповним, з численними порожніми місцями, де мають бути важливі деталі, зокрема особи генерального партнера та партнера з обмеженою відповідальністю.
Крім того, документу бракує фундаментального змісту щодо масштабів американських інвестицій у мінерально-сировинний сектор України. Угода містить заповнювач для розкладу з переліком інвестиційних сайтів і можливостей, але цей розклад абсолютно порожній. Подібним чином, хоча в документі згадується Міжнародна фінансова корпорація США (DFC), федеральна державна установа, яка надає допомогу приватним компаніям США в політично ризикованих частинах світу, як фінансова організація, він не називає жодного учасника приватного сектору, який би виконував фактичну роботу з розвитку інфраструктури, розвідки ресурсів або видобутку корисних копалин. Також не згадуються українські юридичні інституції, які б брали участь в інвестиційному партнерстві.
Поспішно підготовлена правова база
Одним із найяскравіших аспектів витоку документа є очевидна відсутність детальної правової та корпоративної структури. Незважаючи на те, що документ призначений як угода згідно із законодавством штату Делавер, документ містить стандартне типове положення про передачу спорів у юрисдикцію Нью-Йорка — невідповідність, яка свідчить про те, що він був підготовлений поспішно, ймовірно, нью-йоркською юридичною фірмою, а не був повністю перевіреним і індивідуальним правовим інструментом, створеним шляхом ретельної координації між сторонами.
Відсутність чітко визначеного українського контрагента ще більше ускладнює життєздатність угоди. Щоб структура партнерства функціонувала належним чином, Україна повинна визначити, які державні чи корпоративні організації візьмуть на себе роль партнера з обмеженою відповідальністю та в яких пропорціях (якщо їх більше одного). Це викликає критичні питання про те, як корпоративна правова база Делавера взаємодіятиме з національними правовими структурами та інвестиційними нормами України, що потребує експертних консультацій щодо корпоративного права з обох сторін, перш ніж документ можна вважати оперативним.
Проблема перетворення шаблону на справжню угоду
У поточному стані документ, що просочився, мало вказує на реальні умови, за яких інвестиції США надходитимуть у мінерально-сировинний сектор України. Обговорення повністю виконуваної угоди вимагатиме великої роботи, зокрема:
Технічне та інфраструктурне планування: визначення життєздатних інвестиційних об’єктів, оцінка родовищ корисних копалин і планування інфраструктури для видобутку та переробки.
Структурування інвестицій: Визначення того, як українські та американські організації братимуть участь у партнерстві та отримають від нього вигоди.
Гармонізація законодавства та регулювання: забезпечення дотримання законодавства України та США з одночасним вирішенням питань юрисдикції та управління.
З огляду на ці складнощі, завершення комплексної інвестиційної угоди займе значний час. Юристи можуть скласти ефективний контракт лише після того, як технічні та інвестиційні експерти досягнуть конкретних домовленостей щодо характеру та обсягу проектів, які мають бути здійснені, а потім передадуть ці деталі експертам-юристам у сфері енергетики та угод з видобутку корисних копалин, які можуть втілити узгоджені технічні деталі в юридичне формулювання, що включає складні переговори. Цей процес може зайняти сотні, якщо не тисячі, людино-годин технічної та юридичної роботи, а також численні візити експертів і юристів.
Висновок
Хоча існування та витік другої американсько-української інвестиційної угоди про інвестування корисних копалин привернули значну увагу ЗМІ, сам документ мало що дає зрозуміти реальну суть американських інвестицій у мінеральний сектор України. Швидше, це виглядає як швидко зібраний правовий шаблон, якому бракує важливих деталей і конкретики.
Перш ніж ця структура зможе перетворитися на зобов’язуючу угоду, як американська, так і українська сторони повинні будуть залучитися до комплексної перевірки, технічного планування та юридичної структури, щоб переконатися, що партнерство є працездатним, юридично надійним і вигідним для обох сторін. До того часу будь-які заяви щодо завершеності американських інвестицій у мінеральні ресурси України слід сприймати скептично.
Зрештою, президент Зеленський наполягав, що жодна така угода не може завадити процесу вступу України до Європейського Союзу. Він має рацію, коли має на увазі це занепокоєння, оскільки низка принципів, що стосуються, зокрема, вільного руху капіталу (основного стовпа архітектури чотирьох свобод Європейського Союзу) можуть мати відношення до цього документа. Таким чином, угода також повинна залежати від участі юристів ЄС. Але для цього ще занадто рано, оскільки наразі все, що ми маємо, — це готова, складна, але стандартна форма інвестиційної угоди Делавера.