Війна в Україні у світлі теракту в Сумах: страждання громадян, військові технології та крихкі пошуки миру

Оскільки війна в Україні триває вже третій рік, світ продовжує спостерігати жахливу картину руйнувань, переміщення та поглиблення гуманітарних криз. Такі події, як нещодавній ракетний удар по Сумах, регіональній столиці менш ніж за 25 кілометрів від кордону з Росією, підкреслюють трагічну людську ціну конфлікту та висвітлюють складну взаємодію військової стратегії, технологій зброї та міжнародної дипломатії.

Розташування Суми, поблизу кордону з Росією (позначено сірим кольором) і приблизно за три години їзди від головного північно-східного міста Харкова. Найближчим великим російським міським конгломератом є Бєлгород, на кордоні з Харковом.

Сумський страйк: цивільна трагедія і військовий розрахунок

Суми, місто з приблизно чвертю мільйона жителів на північному сході України, зазнали удару, за словами української влади, двома російськими ракетами «Іскандер». Перший вибух зруйнував будівлі в центральному районі, а другий, як повідомляється, оснащений осколковою боєголовкою, вибухнув серед натовпу рятувальників і перехожих, збільшивши кількість жертв. Поточна кількість загиблих становить 34 людини та понад 100 поранених, що робить це одним із найбільш жахливих одноразових інцидентів проти мирного населення під час війни в Україні.

Застосування ракет «Іскандер» є характерним і незвичним проти міських населених пунктів, хоча «Іскандери» використовувалися для ударів по цілях у Харкові. «Іскандери» — перспективні тактичні гіперзвукові балістичні ракети, розроблені Росією. Варіант «Іскандер-М», який, ймовірно, використаний для цього удару, несе боєголовку вагою до 700-800 кг і має дальність 500 км. З ціною, оціненою в десять мільйонів доларів за одиницю, ці ракети є відносно дефіцитними і зазвичай призначені для військових цілей великої вартості. Їх використання в густонаселеній міській зоні викликає критичні етичні та стратегічні питання — особливо тому, що осколкові боєголовки спеціально розроблені для нанесення максимально можливої шкоди м’яким цілям, включаючи людей, шляхом розсіювання смертоносних металевих осколків у широкому радіусі.

Пуск Іскандер-М з наземної машини спеціального призначення. Це величезна, швидка ракета, досить точна для свого великого корисного навантаження.

Думка про те, що така атака могла бути «помилкою», як повідомляється, озвучена американськими політичними діячами з посиланням на анонімні джерела, викликає довіру. Боєприпаси з високоточним наведенням, такі як «Іскандер», зазвичай не розгортаються без навмисного захоплення цілі та дозволу команди, і вони точні. Вони мають так звану «імовірну кругову похибку» (CEP) — радіус кола навколо цільової точки, в яку потрапляють 50% ударів — 5-7 метрів. Тому ймовірність того, що два з них одночасно вийдуть з ладу і обидва випадково вдаряться в центр Сум, невеликий, доступний для прогулянок район, є напрочуд малоймовірною. Мається на увазі, що це був навмисний удар і або повідомлення — або тест.

Жертви серед цивільного населення: структура атак і загальна кількість жертв

З початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року десятки тисяч українських мирних жителів були вбиті або поранені. Хоча точні цифри залежать від джерела, Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) оцінило понад 30 000 жертв серед цивільного населення станом на початок 2025 року — це число, ймовірно, занижує реальні втрати через прогалини в даних з окупованих територій.

Великі інциденти, такі як вибух на вокзалі Краматорська, авіаудар по Маріупольському театру та різанина в Бучі, шокували світову аудиторію. У кожному випадку зброя, призначена для бойових дій, включаючи касетні боєприпаси, термобаричну вибухівку та крилаті ракети, використовувалася в цивільних районах або поблизу них.

Вартість цієї зброї така ж приголомшлива, як і її ефект. Одна крилата ракета «Калібр» може коштувати 1 мільйон доларів або більше; гіперзвукова ракета «Кінжал» — понад 10 мільйонів доларів. Їхнє неодноразове використання проти невійськових цілей демонструє не лише військову спроможність Росії, але й потенційний намір підірвати цивільний моральний дух та економічну функціональність України, завдаючи великих збитків бюджету Збройних сил Росії. Це також може свідчити про відсутність значних військових цілей, по яких можна було б завдати удару, враховуючи, що це переважно наземна війна з піхотою. Немає сенсу, за логікою циніка, витрачати 1 або 10 мільйонів доларів на балістичну ракету, яка рідко випускається, щоб убити жменьку піхотних солдатів в окопах. Їх краще використовувати, за логікою російського уряду, щоб тероризувати цивільне населення та завдати шкоди цивільній інфраструктурі.

Технологічний і гуманітарний інтерфейс

Таке використання страждань цивільного населення як зброї для досягнення цілей війни відображає глибшу схему сучасної гібридної війни: навмисне націлювання на некомбатантів не лише як супутню шкоду, але й як стратегічні цілі. Здатність Росії підтримувати таку кампанію значною мірою залежить від подальшої життєздатності її військової економіки — економіки, яка значною мірою фінансується за рахунок доходів від вуглеводнів, особливо через тіньові флоти та продажі зі знижками партнерам, які ухиляються від санкцій.

З українського боку оборонні інновації — включно з безпілотниками, радіолокаційними системами та поставленими із Заходу платформами протиповітряної оборони — досягли значних успіхів. Але вони залишаються неповним щитом від атак балістичних і крилатих ракет.

Результатом є війна асиметрії: між дорогими, потужними російськими ударами та поточною децентралізованою українською обороною; між негайною смертю цивільного населення та повільним темпом дипломатичних переговорів.

Дипломатичне рівняння: зупинка чи зміна?

Дипломатичні ініціативи відбуваються, навіть якщо в основному за зачиненими дверима. Нещодавній візит спеціального посланника США Стіва Віткоффа до Москви, за яким майже одразу послідував страйк у Сумах, підживив спекуляції. Чи мала ця атака перевірити американську рішучість, продемонструвати небажання Росії згортати свою кампанію чи запобігти потенційним новим санкціям чи військовій допомозі?

Одночасно Європа починає заповнювати те, що деякі спостерігачі вважають зростаючим вакуумом у лідерстві безпеки США. На сьогоднішньому засіданні міністрів закордонних справ Європейської ради розглядається екстрене фінансування оборони та реконструкції України, а також планування на випадок надзвичайних ситуацій, якщо участь США в мінливому політичному ландшафті ще більше зменшиться.

Німеччина, Франція, Польща та країни Північної Європи заявили про готовність збільшити свої внески, як і Великобританія (не входить до Європейського Союзу, але діє в координації з ЄС у питаннях оборони України). Проте залишаються питання: чи буде цього достатньо, щоб запобігти російським проривам уздовж лінії фронту, спроби яких очікуються під час російського бойового наступу влітку 2025 року, зокрема в північно-східних регіонах навколо Харкова та Сум? Або Україні потрібна негайна, різко посилена допомога, щоб уникнути втрати позицій?

Тримати лінію, рятувати життя

Оскільки літній сезон бойових дій посилюється, розрахунок для союзників України стає тверезим. Запізніла допомога або фрагментована відповідь можуть призвести до незворотних змін на полі бою. Добре скоординоване використання систем протиповітряної оборони, боєприпасів великої дальності та матеріально-технічної підтримки може перешкодити просуванню російських військ — але лише за умови швидкого та достатнього розгортання. Наразі, за відсутності різко збільшеної військової підтримки США, перспектива того, що українські контрнаступи повернуть собі значні пропорції окупованих територій, у найближчому майбутньому здається віддаленою. Це може статися за відсутності успішних переговорів із значним збільшенням європейської військової підтримки, навчання та солдатів в Україні протягом наступних кількох років; але Європі потрібен час, щоб наростити свої військові ресурси після закінчення періоду після закінчення холодної війни.

Тим часом гуманітарна ситуація продовжує погіршуватися. Кожен ракетний удар, як той, що був у Сумах, є не просто тактичним рішенням Росії, а перевіркою сили волі Заходу. Міжнародна спільнота повинна визнати цю подвійну динаміку: військові напади як фізичну та психологічну війну, а дипломатія як можливість і провокацію.

Висновок: війна, мир і простір між ними

Атака в Сумах, жорстока і різка, є прикладом триваючої людської трагедії війни в Україні. Це символ не лише страждань, а й заплутаної мережі, яка об’єднує системи озброєнь, геополітичну стратегію та міжнародну дипломатію. Будь-яке стійке вирішення вимагатиме не лише військового стримування чи економічних санкцій. Це вимагатиме чіткого та єдиного бачення миру, яке визнає величезну ціну, яку вже сплачено, і повністю зобов’язується запобігти повторенню цього. Про це бачення доведеться або обговорити з Росією - те, що поки що не виявилося плідним - або нав'язати їй.